7 zasad, jak psychicznie wspierać dzieci w czasach wojny. UNICEF wymienia je w swoim poradniku

Z ciągłymi tragicznymi doniesieniami na temat wojny w Ukrainie ciężko poradzić sobie nam, dorosłym. A co dopiero powiedzieć mają dzieci, które nie wytworzyły jeszcze mechanizmów radzenie sobie z trudnymi, stresującymi sytuacjami. Naprzeciw ich potrzebom wychodzi UNICEF, który opracował poradnik mówiący o tym, jak psychicznie wspierać dzieci podczas wojny.

W obecnej sytuacji, gdy do dzieci z każdej strony docierają informacje na temat wojny, mają one prawo czuć lęk, smutek czy gniew. Często jednak trudno im poradzić sobie z tymi emocjami i rozładowują je w dezadaptacyjny sposób. Jak rodzice i opiekunowie mogą je wesprzeć? Wyjaśnia w swoim poradniku UNICEF. Organizacja podkreśla, że istotne jest stosowanie się do 7 zasad.

Dowiedz się, jak dziecko widzi to, co się dzieje, i jak na to reaguje

Organizacja podkreśla, że warto zadawać dziecku pytania otwarte, żeby dowiedzieć się, co już wie. Ważne jest też to, żeby mu powiedzieć, że zawsze, kiedy tego potrzebuje, może z nami porozmawiać. Dobrym punktem wyjścia do rozpoczęcia rozmowy na ten temat będzie wspólna aktywność, np. spacer, rysowanie czy zabawa.

Bądź otwarta i używaj języka, które dziecko rozumie

Dopasuj słowa, które dobierasz podczas rozmowy, do wieku dziecka – zaznacza UNICEF w swoim poradniku. Opowiedz mu o tym, co dzieje się obecnie w Ukrainie, pamiętając, żeby zrobić to jak najbardziej rzeczowo. Skup się na przekazaniu konkretnych informacji, a nie emocji, które za nimi idą. Gdy dziecko zadaje jakieś pytania, to oczywiście postaraj się na nie odpowiedzieć. Jednak jak podkreśla UNICEF, jeśli nie znasz odpowiedzi, nie szukaj na siłę tłumaczeń. Nie musisz być Alfą i Omegą.

Mów o emocjach

UNICEF w swoim poradniku podkreśla, że uciekanie przed emocjami i unieważnianie tego, co czują dzieci, nie ma sensu. Zamiast mówić „nie przejmuj się”, powiedz: „widzę, że jesteś smutny przez ciągłe doniesienia o wojnie”. Możesz powiedzieć mu też o swoich uczuciach, wtedy nie będzie czuło się osamotnione.

Powiedz dziecku o planie awaryjnym

Warto przygotować dziecko na to, że sytuacja w Polsce może stać się mniej bezpieczna, i omówić z nim plan awaryjny. Jak zaznacza UNICEF, pomaga to zniwelować u niego niepokój. Wskaż miejsce, w którym moglibyście się spotkać, jeśli telefony komórkowe przestałyby działać. Powiedz też dziecku, do kogo może pójść, jeśli straci z tobą kontakt.

Zaangażuj swoje dziecko w pozytywne działania

W trudnych sytuacjach dziecko szczególnie potrzebuje kontaktu z bliskimi mu osobami – zaznacza UNICEF. Warto zająć się wspólnie czymś, co będzie konstruktywne i odciągnie was oboje od często natarczywych myśli. Możecie na przykład razem poczytać, pobawić się albo pójść na rower.

Dbaj o siebie

Żeby zadbać o dziecko, przede wszystkim musisz zadbać o siebie. Nie ignoruj więc negatywnych emocji, które się pojawiają. Pozwól im dojść do głosu. A jeśli trzeba – przegadaj je z przyjaciółmi, rodziną albo terapeutą.

Ostrożnie zakończ rozmowę

UNICEF podkreśla, że bardzo ważne jest, żeby kończąc rozmowę z dzieckiem na trudny temat, ocenić poziom jego lęku. Nie zostawiajmy go w stanie silnych emocji. Przypomnijmy mu też, że zawsze może z nami porozmawiać na dowolny temat.

Wersja ukraińska poradnika

Jeśli gościsz u siebie uchodźczynie lub uchodźców z dziećmi, to im też warto pokazać poradnik przygotowany przez UNIEF. Oto jego wersja w języku ukraińskim:

1. Дізнайтеся, як дитина бачить події та як реагує на них. Ставте дитині відкриті запитання та дізнайтеся, що саме дитина вже знає. Дайте зрозуміти, що дитина може поговорити з вами тоді, коли захоче. Допомогти почати розмову можуть малювання, ваші розповіді й інші види спільної діяльності.
2. Будьте відкриті і говоріть з дитиною зрозумілими для неї словами. Діліться власним баченням ситуації, при цьому намагайтеся бути емоційно стриманими. Якщо ви не можете відповісти на запитання дитини, не намагайтеся вигадати правильну відповідь. Не знати відповіді на всі запитання – нормально. Спробуйте зрозуміти, чому дитина запитує про це, що саме для неї важливо, та з огляду на це побудуйте розмову.
3. Говоріть про емоції. Якщо ваша дитина переживає чи відчуває злість через те, що відбувається навколо, слова «не переживай» чи «тобі не варто злитись» не заспокоять дитину. Скажіть: «Я бачу, що ти переживаєш через те, які обставини склались у країні, я теж хвилююсь». Дитина буде розуміти, що вона не залишилась один на один зі своїми переживаннями. У якості підтримки не варто давати обіцянок, які не залежать від вас: «все буде добре», «нічого не станеться», натомість скажіть: «що би не сталось, головне – ми одне в одного є». Якщо діти грають чи малюють «війну» – не забороняйте їм. Саме так вони допомагають собі впоратися зі своїми емоціями.
4. Поділіться з дитиною планом на випадок надзвичайних подій. Допомагає стишити хвилювання наявність плану дій у разі погіршення ситуації у країні. Спочатку план маєте скласти ви, дорослі, нехай він буде максимально простим та зрозумілим. Розкажіть про нього дитині. Обговоріть, де ви можете зустрітися, якщо не працюватиме мобільний зв’язок; до кого з дорослих можна звертатися за допомогою, якщо дитина опинилася у людному місці без вас; які речі краще взяти з собою, а які необхідно буде залишити у разі евакуації тощо.
5. Залучайте дитину до позитивної діяльності. У часи невизначеності дитина особливо потребує емоційного контакту із значимими дорослими. Це може бути читання разом, гра або фізична активність. Така діяльність допомагає дитині залишатися емоційно пов’язаною з людьми, які є важливими для неї. Окрім того, дотримуйтеся регулярних процедур і розкладу життя родини, наскільки це можливо, особливо перед сном.
6. Дбайте про себе. Ви краще допоможете дитині, якщо піклуватиметеся про себе. Дитина бачить, як ви реагуєте на новини та копіює вас. Тому для дитини важливо розуміти, що ви зберігаєте спокій. Якщо ви занепокоєні або засмучені, знайдіть час для себе, поспілкуйтеся про те, що вас непокоїть, з іншими членами родини, з вашими друзями та людьми у вашому оточенні, яким ви довіряєте.
7. Обережно закінчуйте розмови. Дитині важливо знати, що вона не залишиться на самоті. Коли ви завершуєте розмову про важливі речі, оцініть рівень тривожності дитини: спостерігайте за мовою тіла, оцінюйте, чи використовує вона звичайний тон голосу, і дивіться, як вона дихає. Нагадайте дитині, що ви піклуєтеся про неї, слухаєте її і що вона може у будь-який час поговорити з вами на будь-які теми, які її хвилюють.

Źródło: UNICEF